Відкриття, що змінило світ: історія інсуліну.
Колись один із винахідників інсуліну сказав: «Інсулін не належить мені, він належить світові». І це відкриття без перебільшення змінило світ, адже мільйони людей із цукровим діабетом змогли отримати лікування та нову якість життя.
Роботу, яка призвела до відкриття інсуліну, ініціював молодий хірург Фредерік Бантінг. Після завершення навчання в університеті Торонто він був військовим лікарем у лавах канадської армії під час Першої світової війни. У 1920 році відкрив практику лікаря, а також викладав хірургію та анатомію студентам в університеті Лондона у провінції Онтаріо.
У 1921 році у Фредеріка Бантінга з’явились дослідницькі ідеї, як спробувати контролювати рівень цукру в крові. Він потребував лабораторії та обладнання для проведення експериментів на тваринах, тому й звернувся до фізіолога та експерта з цукрового діабету, професора університету в Торонто Джона Маклеода. Маклеод повірив у нього і надав лабораторію, обладнання та помічника – студента Чарльза Беста.
У травні 1921 року Бантінг і Бест розпочали свої перші дослідження. Експерименти проводили на собаках: в одних тварин видаляли підшлункову залозу, щоб викликати цукровий діабет, а з підшлункових залоз інших – готували спеціальний екстракт. Коли цей екстракт вводили собакам із цукровим діабетом, рівень цукру в крові помітно знижувався. Це стало першим доказом того, що в підшлунковій є особлива речовина, здатна впливати на цукровий діабет.
Вже в липні 1921 року дослідники отримали перші результати. Пізніше до команди приєднався біохімік Джеймс Колліп, який зумів суттєво покращити отриманий екстракт і зробити його придатним для людей.
У січні 1922 року 14-річний Леонард Томпсон отримав першу підшкірну ін’єкцію екстракту підшлункової залози, приготованого Бантінгом і Бестом. Але першою пацієнткою, яка отримала користь від нового методу лікування, можна назвати Елізабет Г'юз. Після початку лікування інсуліном вона прожила 58 років, вийшла заміж та народила трьох дітей. У неї не розвинулося жодних специфічних для цукрового діабету пізніх ускладнень, окрім катаракти.
У 1923 році Бантінг та Маклеод отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини за відкриття інсуліну.
Історія винайдення інсуліну яскраво ілюструє, як наука може змінити долю людства і чому так важливо не зупинятись на досягнутому.
Додамо, що на винайденні інсуліну вдосконалення методів лікування цукрового діабету не припиняється. Зі свого боку Ново Нордіск багато років поспіль працює над цим, щоб знайти способи покращити якість життя людей із цукровим діабетом.
