🔗 Синдром вцілілого — психологічний стан, коли людина звинувачує себе за те, що вижила в ситуації, де інші загинули або постраждали.
Чому саме я залишився неушкодженим? Як мені вдалося вижити, коли іншим ні? Чому я не зміг їх урятувати? 
Ці запитання можуть роками не давати спокою тим, хто пережив травматичну подію. Люди, які врятувалися в катастрофах, бойових діях чи пандеміях, часто зіштовхуються з болісним психологічним станом, який називають синдромом вцілілого.
Синдром вцілілого — психологічний стан, коли людина звинувачує себе за те, що вижила в ситуації, де інші загинули або постраждали. Людина почувається винною, що не змогла врятувати інших, зробити більше, або ж тому, що її страждання були меншими.
Що може свідчити про синдром вцілілого:
Відчуття безпорадності.
Спогади про травматичну подію.
Дратівливість.
Відсутність мотивації.
Перепади настрою та спалахи гніву.
Навʼязливі думки про подію.
Суїцидальні думки.
Труднощі зі сном, сни з померлими.
Зміни апетиту.
Головний біль.
Нудота або біль у шлунку.
Прискорене серцебиття.
Провина може посилюватися коли виникає моральна дилема, наприклад тікати чи рятувати, умови були однаковими для всіх, але вижила меншість або людина пережила кілька травматичних подій поспіль.
Як допомогти собі при синдромі вцілілого?
Дозвольте собі сумувати та проживати емоцію.
Поділіться своїми переживаннями.
Зосередьтеся на зовнішніх факторах, які стали причиною травматичної події.
Практикуйте самопрощення і самоспівчуття.
Зробіть щось корисне для себе чи інших.
Практикуйте вправи на «заземлення» та концентруйтеся на теперішньому моменті.
