Надання допомоги при політравмах.
На догоспітальному етапі надають невідкладну допомогу: припиняють кровотечу, при порушенні дихання забезпечують прохідність дихальних шляхів і штучну вентиляцію легень (ШВЛ), при зупинці серця роблять непрямий масаж і використовують медикаментозні засоби; здійснюють транспортну іммобілізацію і знеболювання.
На госпітальному етапі проводять боротьбу з шоком, яка включає стабілізацію гемодинаміки, знеболення; надійну іммобілізацію, оксигенотерапію, корекцію всіх порушених функцій.
Медична допомога потерпілим з політравмами на всіх етапах лікування повинна надаватися настільки швидко і в таких обсягах, щоб обганяти патологічні процеси, що розвиваються в органах і тканинах внаслідок прогресуючих гіпоперфузії і гіпоксії, і не допускати їх незворотності та декомпенсації життєво важливих функцій.
У США і ряді європейських країн дуже популярна концепція «золотої години», суть якої полягає в тому, що протягом 1 години з моменту отримання ушкоджень у потерпілого повинні бути відновлені життєво важливі функції, інакше в результаті важких ускладнень, пов'язаних з необоротними процесами в організмі, може наступити летальний результат. Це положення лягло в основу організації невідкладної допомоги: у США термін доставки постраждалих з політравмами в травмоцентр - 46 хв., у Німеччині - 18 хв.
Принципи проведення лікувально-діагностичного процесу у постраждалих з пол травмою:
1. Своєчасність - під цим слід розуміти проведення повноцінної діагностики протягом першої години перебування в лікувальному закладі.
2. Безпека для життя хворого: проведення діагностичних заходів не повинно загрожувати життю постраждалого як в сенсі безпосередньої небезпеки, так і небезпеки в результаті відкладення проведення лікувальних заходів.
3. Синхронність проведення лікувальних і діагностичних заходів, яка передбачає об'єднаність, одночасність виконання невідкладних лікувальних маніпуляцій (в першу чергу спрямованих на зупинку кровотечі і боротьбу з шоком) та діагностичних заходів.
4. Оптимум обсягу діагностики. Повноцінність діагностики у постраждалих з політравмою визначається не максимально можливим обсягом і кількістю діагностичних маніпуляцій і досліджень, але повинні враховуватися обмеження діагностики. Тобто діагностичний процес у постраждалих має бути реалізований у відповідності з принципом оптимальної діагностичної доцільності.
Догоспітальний етап (рекомендації Всесвітньої асоціації невідкладної медицини та медицини катастроф ( waedm ))
1. Звільнення потерпілого без нанесення йому додаткових травм.
2. Звільнення і підтримання прохідності верхніх дихальних шляхів (потрійний прийом П. Сафара ) .
3. Проведення експіраторних методів ШВЛ.
4. Зупинка зовнішньої кровотечі за допомогою джгута чи давлючої повязки.
5. Надання безпечного положення потерпілому в несвідомому стані (фізіологічне положення на боці) .
6. Надання безпечного положення потерпілому з ознаками шоку (з опущеним головним кінцем).
Медична допомога потерпілому на місці події
1. Виявити вітальні порушення і негайно їх усунути.
2. Провести огляд потерпілого, встановити причини небезпечних для життя порушень і поставити догоспітальний діагноз.
3. Вирішити питання про необхідність госпіталізації хворого або відмову від неї.
4. Визначити місце госпіталізації хворого з характеру пошкоджень .
5. Визначити черговість госпіталізації постраждалих (при масовій травмі).
6. Забезпечити максимально можливу атравматичність та швидкість транспортування в стаціонар.
