Емпірична антибіотикотерапія
Лікування антибіотиками повинно розпочинатися у разі наявності в пацієнта лабораторно підтвердженої або ж із високою ймовірністю підозрюваної бактеріальної інфекції — не вірусної, не грибкової, а саме бактеріальної. Точно визначити бактерію можна після бактеріального дослідження біологічного матеріалу від пацієнта
. Докладніше, коли таке дослідження треба проводити, вказано у Стандарті медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою» (далі — Стандарт)
Водночас у лікаря повинна залишатися можливість оперативно та обґрунтовано призначити емпіричну антибіотикотерапію, адже своєчасність — важливий принцип раціонального використання антибіотиків.
Тож емпірична антибіотикотерапія передбачає початок лікування до точного встановлення етіології захворювання (ідентифікації інфекційного збудника) з урахуванням відомих даних на момент огляду. У стаціонарах перед початком емпіричної антибіотикотерапії обов’язково виконується забір біологічного матеріалу для бактеріологічного дослідження
, щоб паралельно з проведенням емпіричної терапії встановлювався етіологічний збудник.
Як лікар обирає антибіотик, коли збудник іще не відомий
Під час вибору антибіотика необхідно зважати на:
ймовірність інфікування певним мікроорганізмом;
ймовірність антимікробної резистентності збудника;
ризики можливих побічних реакцій;
супутні захворювання;
вік людини;
імунний статус;
дані локальної антибіотикорезистентності (кумулятивні антибіотикограми).
Офіційні рекомендації та стандарти
Кумулятивні антибіотикограми є надзвичайно важливим і корисним інструментом під час вибору препарату для емпіричної антибіотикотерапії. Ознайомитися з рекомендаціями та примірними стандартами операційних процедур, як розробити та використовувати кумулятивні антибіотикограми, ви можете у розділі «Кумулятивні антибіотикограми» на сайті Центру громадського здоров’я.
Посилання ви знайдете в другому коментарі під цим дописом.
За Стандартом, вибираючи антибіотик, лікар має врахувати:
типи/групи пацієнтів з інфекційними захворюваннями;
ризик наявності множинної антимікробної резистентності;
очікуваний терапевтичний ефект проти найбільш імовірного інфекційного агента (залежно від анатомічної локалізації осередку запалення);
можливу стійкість патогену до обраного антибактеріального препарату;
умови виникнення захворювання бактеріальної етіології (госпітальна/позагоспітальна).
Будь-яке призначення антибіотиків має бути ретельно зважене та обґрунтоване в історії хвороби
За можливості застосовуйте антибактеріальну монотерапію
У всіх клінічних випадках емпіричне лікування має бути спрямоване на вибір антибактеріальної монотерапії, коли це можливо.
Якщо ж призначено кілька антибактеріальних препаратів, їх треба замінити одним препаратом протягом 72 годин, тобто вже після отримання результатів щодо етіологічного збудника та визначення його чутливості до антибіотиків (проведення деескалації терапії).
