Реформа МСЕК. Роз'яснення щодо окремих норм законопроєкту N 12178
Коли впроваджуються реформи, які безпосередньо впливають на життя мільйонів людей, правдивість та точність інформації є критично важливою.
Тому ще раз роз'яснюємо окремі норми законопроєкту № 12178, який у МОЗ розробили спільно з громадськими організаціями та експертами і який Верховна Рада прийняла в першому читанні.
Ось три ключові тези та пояснення щодо тверджень, які розповсюджуються в Інтернет-просторі та не відповідають дійсності:
1. 
«Скасування безкоштовних оглядів. Планується вилучення норми про безоплатність послуг для повнолітніх осіб з інвалідністю»
Ні, такої норми в законопроєкті немає.
Законопроєкт передбачає, що індивідуальна програма реабілітації – ІПР – може містити рекомендації для особи з інвалідністю, які «може здійснюватися в рамках гарантованих державою послуг за рахунок бюджетних коштів, коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів місцевих бюджетів, роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел». Так само, як і лікар може виписати препарати, які відшкодовуються за програмою «Доступні ліки», і ті, які пацієнт оплачує в аптеці самостійно. Закон у жодному разі не передбачає звуження чи скорочення послуг, які фінансуються державою і є безоплатними для пацієнта, а тим більше не передбачає платних оглядів. Держава гарантує фінансування оцінювання повсякденного функціонування особи й для людини ця послуга буде безкоштовною.
2. Обмеження доступу до засобів реабілітації. У проєкті передбачено збереження безкоштовних чи пільгових послуг лише для дітей, залишаючи дорослих без гарантій забезпечення реабілітаційними засобами (ст. 16 Закону).
Ні, такої норми в законопроєкті немає.
Як і раніше, держава продовжить забезпечувати усіх людей допоміжними засобами реабілітації. Ми також пропонуємо, щоб людина могла отримати протез, не чекаючи отримання статусу інвалідності. Будь-яка державна допомога повинна надаватись у відповідь на потребу людини.
3. Невизначеність джерел фінансування. Вилучено норму про фінансування за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що ставить під загрозу доступ до допомоги.
Стаття 37. Види матеріального забезпечення, медичної та іншої допомоги, а також соціальних та інших послуг особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю та їх джерела фінансування встановлюються законом. Допомога та послуги надаються в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Чинна норма обмежує тим, що вся допомога має йти через Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю. Запропонована редакція розширює можливості до фінансування з різних державних джерел, що відбувається фактично і зараз, тому що, наприклад, реабілітація у сфері охорони здоров'я надається за рахунок державної програми медичних гарантій.
Щодо державної типової програми (ДТП) реабілітації осіб з інвалідністю, передбаченої статтею 16 ЗУ «Про реабілітацію осіб з інвалідністю». Гарантований державою перелік послуг, що міститься в ДТП, не є вичерпним: більшість сучасних послуг гарантуються в рамках інших документів такого ж рівня та забезпечуються державою в рамках різних державних програм. Також існує велика кількість регіональних програм, які можуть фінансувати отримання додаткових послуг та медичних виробів, які не покриваються державним фінансуванням.
Востаннє ця програма змістовно оновлювалася ще у 2015 році. Але при цьому люди з інвалідністю всі ці 9 років мають змогу отримувати осучаснені послуги, заходи, допоміжні засоби реалізації (ДЗР) та інші пільги в рамках інших гарантованих державою програм.
Станом на сьогодні ІПР – індивідуальна програма реабілітації – може містити в собі виключно, те що передбачає ДТП. Це суттєво обмежує і лікарів, і пацієнтів. Ми вважаємо, що ІПР особи з інвалідністю не може орієнтуватися виключно на те, що відповідає ДТП.
ІПР має містити перелік, того що людині потрібно для найкращого відновлення, а не лише те, що держава гарантувала в рамках «єдиного» документу. Забезпечення в різних сферах життєдіяльності прописано та оперативніше оновлюється в рамках профільних програм.
Тому, відповідаючи на запитання, можемо впевнено сказати: єдині, кого залишає осторонь ця реформа, – це ті, хто купував і продавав статус інвалідності, порушуючи закон.
Натомість в результаті реформи ми ставимо в центр системи людину та її індивідуальні потреби.
До розробки реформи та законопроєкту долучалися численні представники громадянського суспільства, зокрема й правозахисних організацій. Ми раді всім конструктивним пропозиціям та зауваженням, готові пояснювати та обговорювати всі незрозумілі та складні моменти та вдячні тим, хто спільно з нами розробляє і впроваджує цю реформу.
Запрошуємо до продовження діалогу та впровадження змін, які мінімізують і бюрократичні, і корупційні проблеми на шляху людини.
