ТЕХНІКИ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЛЯ
Не існує готового рецепту для надання таким дітям і підліткам психологічної допомоги. Однак, можна виділити загальні положення роботи з дітьми. Хотілося б відзначити, що при взаємодії з дитиною велику роль грає стать психолога: для більшої відкритості краще, щоб фахівець був однієї статі з дитиною. Основні техніки надання психологічної допомоги повинні бути спрямовані на подолання у дитини почуття власної неповноцінності, почуття провини, а також на формування адекватної самооцінки. Почуття провини приводить до того, що дитина позбавляється певної свободи дій, поведінка
стає саморуйнівною – дитина як би застряє в минулому, в травматичній ситуації насильства. Отже, важливо підвести дитину до розуміння того, що забути подію не можна, але жити з цим можна.
Діти, які зіткнулися з насильством (особливо в сім'ї), часто сприймають себе нездатними контролювати ситуацію. Фахівцю необхідно враховувати цю особливість і
надати можливість дитині керувати ситуацією: тривалість, частота, кількість зустрічей з психологом повинні бути узгоджені і строго дотримуватися. Заздалегідь слід визначити, як дитина може втручатися в
процес, наприклад, змінювати регламент. Одна тільки регулярність роботи дає дитині відчуття твердого ґрунту під ногами. Також від фахівця потрібні певні зусилля
для створення умов відвертої розповіді дитини про пережите. Ключовим моментом роботи з такою дитиною є з'ясування сенсу мовчання (або заперечення), що дає
можливість зняти з дитини відповідальність за діяльність батьків, якщо вони причетні до травми.
1. Опрацювання психологічної травми в грі.
До ігрових методів можна віднести фізичні вправи, спрямовані на психологічну розрядку і релаксацію, психодраматичні вправи, наприклад розігрування казок. А
також можуть бути сюжети, придумані самими дітьми, або готові сюжети.
2. Казкотерапія.
Для дітей, які пережили інцестне насильство – казка "Марійка і ведмідь". Адже там теж Марійку змушують догоджати ведмедю, тому що вона йому подобається.
Необхідно враховувати наступні моменти. Казки повинні мати хороший кінець. Завжди повинен бути знайдений
прийнятний вихід зі складної ситуації, навіть якщо його немає в самій казці. Не варто давати дитині заграватися в ролі агресора. І нарешті, після програвання сюжету повинне бути обговорення того психологічного
досвіду, який дитина отримала, перебуваючи в ролі.
3. Спеціальні засоби реабілітації.
- гра з піском
- робота з пластиліном
- пальчикові фарби
- серійне малювання
4. Для емоційної саморегуляції може бути застосований прилад, сконструйований на основі гальванічної реакції шкіри. Справа в тому, що шкірно-гальванічна реакція є
показником нашого емоційного стану. Тому досить дитині взяти в руки цей прилад, як той починає програвати ту чи іншу мелодію, в залежності від психологічного стану дитини. Коли дитина знає, яка мелодія відповідає її
оптимуму, тоді вона може навчатися саморегуляції.
5. Поряд з представленими методиками ефективними вважаються візуалізація, гіпноз, робота з емоціями, записи у щоденник, написання листів, когнітивне
переструктурування, техніка «порожнього стільця», психодрама, арт-терапія, музикотерапія, танцювальна терапія.
Технологія надання психологічної допомоги дітям, які пережили насильство, включає обов'язково роботу і з їх батьками або близькими людьми. Дана технологія має
свої особливості стосовно до кожного віку. Для дітей дошкільного віку – робота з батьками – не насильниками (навчання їх навичкам психологічної підтримки дитини) і
опрацювання травми з дитиною (в безпечній ситуації з опорою на провідний вид діяльності); для молодших школярів – спільна робота з підтримуючим батьком і дитиною з опорою на обґрунтування відповідальності за
насильство, відреагування своїх почуттів, осмислення травматичної події та ін.; для підлітків – робота ведеться з опорою на їх особистісні особливості, пов'язані з умінням управляти собою, своїми почуттями,
сексуалізірованою поведінкою і робота з підтримуючим дорослим.
Овсяннікова Я. О. ФОРМИ І МЕТОДИ РОБОТИ З ДІТЬМИ І ПІДЛІТКАМИ, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ НАСИЛЬСТВО
