Які люди нейровідмінні?
Нейрорізноманіття – це цілий спектр людських способів сприймати світ. Цей термін запропонувала 1998 року австралійський адвокат Джуді Сінгер, людина з аутизмом. Нейровідмінності це не патологічні порушення, а різноманітні способи роботи людського мозку. Нейровідмінні люди бачать світ і взаємодіють з ним особливим чином – не так, як це роблять звичайні «нейротипові» люди.
Нейровідмінності – це група ментальних станів: синдром дефіциту уваги та гіперактивності, аутизм, диспраксія, дислексія, синдром Туретта та ін.
Близько 70 мільйонів людей у всьому світі мають синдром дефіциту уваги й гіперактивність, ще 70 мільйонів мають аутизм, 1% дітей народжується з аутизмом, зараз ця статистика наближається до 2%.
Аутизм – не медичний стан, не треба лікувати спосіб мислення людини.
Сім розповсюджених міфів про аутизм.
Міф 1: Аутизм – це хвороба.
Дійсність: Розлади аутистичного спектру – це особливості розвитку, а не хвороба. Аутизм не лікується ніякими засобами. Проте з часом можна адаптувати людину до соціального життя.
Міф 2: Аутизм пов’язаний зі щепленнями.
Дійсність: Розлади аутистичного спектру-це генетичне порушення, з ним народжуються, а не набувають через щеплення в дитинстві.
Міф 3: Аутизм – рідкісне порушення.
Дійсність: За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), 1 дитина зі 160 страждає розладом аутистичного спектру.
Міф 4: У людей з аутизмом є порушення інтелекту.
Дійсність: Якщо у дитини є проблеми з інтелектом – це інший додатковий діагноз.
Міф 5: Всі люди з аутизмом – генії.
Дійсність: Люди з аутизмом різні. Так, серед них є ті, хто може в розумі вирішувати складні математичні задачі і володіє феноменальною пам’яттю, а є люди і з середніми здібностями.
Міф 6: Люди з аутизмом агресивні.
Дійсність: Іноді їхня поведінка може здатися дивною тільки тому, що вони не можуть інакше висловити свої потреби. Вони більш вразливі до невдач.
Міф 7: Люди з аутизмом замкнуті, не хочуть спілкуватися і їм ніхто не потрібен.
Дійсність: Це не так. Як і всі, вони відчувають потребу в спілкуванні. Їм завжди є що сказати, просто складно це зробити. Тому потрібно вчасно знайти альтернативний спосіб комунікації, їм дуже потрібна наша підтримка і розуміння.
Формування толерантного ставлення суспільства до людей з особливими потребами та їх сімей є актуальним завданням сьогодення.
