Цікаві факти про мишей
Сімейство миші або мишачі – це ссавці з класу гризунів. Сучасні вчені виділяють близько 130 підвидів мишей, всі вони відрізняються між собою за зовнішніми ознаками і способом життя. Гризуни ведуть переважно нічний спосіб життя, мають дуже поганий зір і не здатні бачити світ в усіх його кольорах. Однак, природа їх обдарувала іншими можливостями, яким ми можемо тільки позаздрити, а саме: бездоганний слух (гостріший у 5 разів ніж у людини), нюх, дотик і смак.
Миші всеїдні. Миша може за добу з’їсти стільки їжі, скільки важить сама.
У відкритих стаціях їдять абсолютно все: насіння, плоди, зерно, горіхи, квіти, листя, комах тощо. Потрапивши в людське житло, миші із задоволенням з’їдять хліб, ковбасу, картоплю, сир, яйця. Їх зуби ростуть безперервно протягом всього життя і миша повинна постійно щось гризти, щоб сточувати їх.
За мільйони років еволюції миші розвинули безліч корисних умінь: вони можуть жити довго без води, пропливати кілька кілометрів, добре дертися по різним поверхням і високо стрибати.
Незважаючи на всю їхню зовнішню непривабливість, ці тварини дуже соціальні і ласкаві. Вони люблять перебувати в компанії собі подібних або людини, дбають про поранених і хворих гризунів у зграї.
Мишам властиві сезонні переселення. Наприкінці літа та восени вони починають масово переселятися у «кормові» місця: житлові будинки, овоче- та зерносховища, склади тощо. А з приходом весни залишають місця, де вони зимували, і повертаються в природні місцеперебування : на поля, городи, сади та ін. Дальність таких міграцій може досягати 3-5 кілометрів. Загалом миші можуть рухатися зі швидкістю 10 км за годину.
Миші дуже плідні. Уже у віці 2-3 місяців можуть обзаводитися власним потомством. Вагітність триває 19-21 день. Самки здатні народжувати 3-6 разів на рік, приносячи 3-10 мишенят за раз. Через те, що мишами харчується величезна кількість хижаків, тривалість їх життя у дикій природі складає всього 6-9 місяців. У неволі ж миші можуть доживати і до 4-5 років.
Миші не можуть довго спати, або довго не спати. За добу у них буває до 15-20 періодів активності тривалістю від 25 хвилин до 1,5 години.
У 2002 році вчені, нарешті, повністю розшифрували геном миші. Причому, вони були вельми здивовані, що він майже на 70% збігається з геномом людини. Понад 80% усіх хімічних, біологічних і медичних дослідів у світі проводиться на мишах та їх найближчих родичах – щурах.
Найчастіше поряд з нами миша «хатня» – відноситься до синантропних гризунів (з грецької: «syn» – разом, «anthropos» – людина) – гризуни, що живуть поруч з людиною: в населених пунктах, в житлових будинках, в будівлях господарського призначення. Є характерна риса, що виділяє хатню мишу від інших видів мишей. На їх лапках розташовані потові залози, які виділяють мускоїдний запах (запах сечі або поту), наповнений феромонами. Цим запахом миші «мітять» територію, залучають на неї інших гризунів. Чим більше мишей, тим сильніше «мишачий» запах.
Миші є небезпечними шкідниками. Вони заселяють великі площі сільськогосподарських угідь і створюють загрозу пошкодження посівів зернових та овочевих культур, плодових насаджень.
Але, найбільшої шкоди вони завдають як переносники людині і тваринам небезпечних інфекційних захворювань. Вони передаються як від паразитів, які переносяться гризунами (кліщі, блохи), так і через забруднені послідом воду і продукти харчування. Найбільш небезпечні захворювання, які поширюються гризунами – чума, сказ, туляремія, лептоспіроз, ієрсиніоз, токсокароз, содоку, лейшманіоз, зворотний тиф, рикетсіози, лямбліоз, енцефаліти, геморагічні лихоманки та інші.
Боротьба з гризунами здійснюється у двох напрямках: профілактичному та винищувальному. Насамперед, це агротехнічні заходи (дотримання сівозміни, боротьба з бур’янами на полях і в місцях резервацій гризунів, своєчасне та без втрат збирання урожаю, своєчасна та якісна оранка полів) та заходи спрямовані на створення таких умов, за яких існування гризунів на території проживання людини стає неможливим. Для цього необхідно стежити за станом підвалів, стін, прибудинкових будівель – регулярно перевіряти їх на наявність нір, посліду гризунів, специфічного запаху.
Винищувальні заходи спрямовані на знищення гризунів, які вже заселили ті чи інші об’єкти.
Фахівці відділень дезінфектології Державної установи «Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» проводять боротьбу з гризунами відповідно до вимог санітарно-епідеміологічного законодавства з використанням засобів лову (клейових пасток) та родентицидів (отрутопринад), які зареєстровані у чинному порядку та дозволені до використання в Україні. Дератизаційні заходи проводяться на договірній основі.
